Україна належить до країн, які мають запаси всіх видів горючих корисних копалин: нафта, природний газ, конденсат, вугілля, торф, горючі сланці, але ступінь забезпеченості запасами, їх видобуток та використання неоднаковий  і в сумі вони не створюють необхідний рівень енергетичної безпеки держави.

Відповідно до нафтогазогеологічного районування в межах України виділяють 4 нафтогазоносні провінції: Дніпровсько-Прип’ятську, Балтійсько-Переддобруджинську, Карпатську, Причорноморсько-Північно-Кавказько-Мангишлацьку.

Нафтогазогеологічне районування території України (карта)
Нафтогазогеологічне районування території України (карта)

У межах Дніпровсько-Прип’ятської газонафтової провінції знаходиться Дніпровсько-Донецька газонафтоносна область, яка є основною за величиною початкових потенційних ресурсів вуглеводнів. Для Дніпровсько-Донецької западини характерна площинна  диференційність  в розміщенні різних видів скупчень вуглеводнів: у південно-західній частині знаходяться як нафтові, так і газові поклади, в південно-східній – газові. Переважна більшість виявлених запасів нафти і газу зосереджена у відкладах нижньої пермі та верхнього карбону, значна кількість ресурсів – у відкладах нижнього карбону. Перспективи збільшення ресурсної бази пов’язані з відкладами девону.

Балтійсько-Переддобруджинська нафтогазоносна провінція включає Волино-Подільську газоносну область та Переддобруджинську нафтогазоносну область України.

Карпатська нафтогазоносна провінція представлена на території України Передкарпатською нафтогазоносною областю, газонафтоносною областю Складчастих Карпат і Закарпатською газовою областю. В тектонічному плані поклади вуглеводнів приурочені до Передкарпатського і Закарпатського прогинів та складчастої області Карпат. Область Передкарпатського  прогину  є основним  нафтогазовидобувним районом  в західних областях України. За характером тектоніки  та геологічного розвитку  в його межах чітко виділяються дві зони: Внутрішня і Зовнішня. До Внутрішньої зони приурочені нафтові і газоконденсатні поклади, до Зовнішньої – газові. Продуктивною товщею  для Внутрішньої зони є флішеві крейдово-палеогенові відклади, для Зовнішньої –  платформенні юрсько-крейдяні і моласові  тортон-сарматські відклади.

Причорноморсько-Північно-Кавказько-Мангишлацька провінція в межах України включає Причорноморсько-Кримську, Індоло-Кубанську нафтогазоносні області  та Азовсько-Березанську газоносну область. Діапазон нафтогазоносності охоплює весь комплекс утворень  від палеозойських до четвертинних. Основні концентрації вуглеводнів виявлені  в нижньокрейдяних, палеогенових, неогенових і  частково у верхньокрейдяних відкладах. Виявлені родовища вуглеводнів пов’язані із Каркінітсько—Північно-Кримським,  Індоло-Кубанським,  Переддобруджинським прогинами та зоною північного схилу Центрально-Азовського підняття (Азовський вал). Газові і газоконденсатні родовища концентруються, головним чином, в межах Каркінітсько-Північно-Кримського прогину та північного схилу Азовського валу, а нафтові – в Індоло-Кубанському прогині. Територія Переддобруджинського  прогину є нафтоперспективною. Основні нафтогазоносні товщі на суходолі Причорноморсько-Кримської області  вважаються нижньокрейдова, майкопська, силурійсько-кам’яновугільна; на акваторії – середньоміоценово-палеоценова, нижньокрейдова, палеоцен-еоцен-майкопська.

Найбільш перспективними ділянками для відкриття нових покладів і родовищ вуглеводнів на півдні України залишаються акваторії Чорного і Азовського морів; на сході і заході  – нерозкриті бурінням поклади, що залягають на великих глибинах в Дніпровсько-Донецькій  і  Передкарпатській нафтогазоносних областях.

Підвищення енергетичного потенціалу України пов’язується і з можливістю використання газу вугільних родовищ в якості паливної сировини. Основним компонентом газів кам’яновугільних родовищ є метан, вміст якого складає 80-90% і більше. Метан, як супутня корисна копалина, вміщується у вугільних пластах карбонового віку в Донецькому та Львівсько-Волинському басейнах.

Група твердих горючих корисних копалин представлена в Україні кам’яним та бурим вугіллям, торфом, горючими та менілітовими сланцями.
Розповсюдження покладів твердих горючих корисних копалин України
Україна володіє значними запасами вугілля всіх генетичних стадій вуглефікації – від бурого до антрациту. Кам’яне вугілля зосереджене у двох басейнах: Донецькому і Львівсько-Волинському. Буре вугілля поширене, головним чином, у Дніпровському басейні, і значно менше, в Дніпровсько-Донецькій западині, у Придністровській, Прикарпатській і Закарпатській вугленосних площах, що об’єднують групи родовищ чи вуглепроявів.

Торфяні поклади України представлені в основному низинним типом (96% всіх ресурсів). В незначній кількості присутні також верховий (1,8%), перехідний(1,6%) та змішаний (0,6%) типи торф’яних покладів. За характером торфонакопичення і особливостями торфових родовищ на території України виділені наступні торфові області: Поліська, Малополіська, Лісостепова, Степова, Карпатська. Найбільш сприятливі умови для торфонакопичення склалися в післяльодовиковий період в Поліссі, де утворилися чисельні і різноманітні торфяні болота. Запаси та ресурси торфу цього регіону (Волинська, Рівненська, Чернігівська адміністративні області) складають майже половину всього торфового фонду України.

Відклади, що включають родовища та прояви горючих сланців, приурочені в Україні до різних тектонічних структур і спостерігаються у різних регіонах. В цілому, виділяються дві геотектонічні групи сланценосних формацій: древніх платформ і геосинкліналей. В умовах древньої платформи утворилися горючі сланці Бовтишського родовища і Ротмистрівського прояву, півдня Поділля (Флоріанівське, Слобода-Савицьке і Новоселицьке сланцепрояви), прикордонної частини України з Молдовою (Наславченський прояв). У геосинклінальних умовах утворилися менілітові сланці Карпат і малопотужні прояви таврійських горючих сланців Гірського Криму. Поки що горючі та менілітові сланці України не використовуються в якості паливно-енергетичної сировини.

Інтерактивна карта горючіх корисних копалин